Але мене тішило те, що племени Палті поруч, нехай навіть ондержітся за ослячий хвіст; адже племени Палті був єдиним, хто действітельнолюбіл мене. Обертаючись, я кожен раз бачила його очі, повні любові. Ночьюон прокрадався в поставлений для мене намет, клав голову на моє плече, іслези текли по його щоках, жалюгідною боро-денко. Авнер та люди його, здавалося, незамечалі Палтіїла, вони не ділилися з ним їстівними припасами, ондовольствовался тим, що йому залишала я.

Коли ми дісталися до Бахуріму, кордони племен Веніаміна та Юди, Авнер обернувся у сідлі і крикнув Палтієві: “Підійди сюди!” Племени Палті підійшов і став перед ним, як завжди чутьскособочівшісь, одне плече нижче іншого, Авнер сказав: “Іди назад!” Племени Палті смутний, і більше я його ніколи не бачила. (Принцеса ковтнула ароматної води з чаші на таці, відкинулася наподушкі і прикрила білясті повіки.

) Питання: Чи можна продовжувати, пані? Відповідь: Продовжуй. В о п р о с: Аті п’ятеро синів вашої сестри Мерав, ваші підопічні, вони залишилися вМаханаіме? Відповідь: Ми з братом Іш вирішили, що чоловічому потомству Саулабезопаснее триматися від Давида подалі.

(Тут Аменхотеп знову заломив руки, причому з таким страдницьким виглядом, що я вважав за краще змінити тему. Запитання: Що ж сталося після прибуття в Хеврон? Відповідь: Опинившись на землі Юди, де царював мій чоловік Давид, яожідала, що мене зустрінуть з почестями, гідними царської дружини, впередіпобегут бігуни, мене посадять у паланкін, обсиплються подарунками.

Однак доХеврона мені довелося тягнутися на моєму стомленому віслюку, якому сідло ізряднонамяло спину, хоча від самого Бахуріму, де ми перетнули кордон Іуди, занамі постійно стежили.