-Гострота вашого розуму вражаюча,-сказав я. -Ви торкнулися самуюважную проблему моєї роботи над Книгою царя Давида: моя думка тожераздвоена, бо я знаю одне, а кажу зовсім інше, або кажу те, чого недумаю, і думаю те, чого не кажу, чи хочу сказати те, чого не должендумать, і хочу дізнатися, чого ніколи не зможу сказати, а тому верчусь кругом, як собака, який, намагаючись зловити блоху, кусає себе за хвіст.

Нерішуче посміхаючись, я, з побоювання заплутатися ще більше, виклав безобіняков моє прохання: хочу, мовляв, ще раз переговорити з принцесою Мелхоли, щоб розпитати її щодо деяких подій і обставин, а посколькуАменхотеп поставлений над царськими дружинами і наложницями і вдовами батька царя, то я розраховую на його допомогу.

Підфарбовані повіки примружилися.-Я тобі друг, і Етан, сам знаєш. Проте принцеса Мелхола вже дваждибеседовала з тобою, причому без свідків, і це звернуло на себе вніманіе.Мудрейшій з царів Соломон запитав, чому ти не доповідати йому про те, чтообсуждалось у ваших розмовах з принцесою. У цьому, мабуть, немає особливої потреби, пояснив я цареві, бо все, що обговорювалося в обох бесідах, буде включено вКнігу царя Давида, а цар заперечив, мовляв, ще невідомо, куди заїде той, ктослішком довірився віслюку, а з Мелхола неприємностей вистачило і Давида, егоотцу.

Втупившись в свою порожню чашу, я з острахом подумав: про що, цікаво, говорили цар з євнухом насправді? Аменхотеп зробив знак подавальницю, щоб переповнила мою чашу. Явновь відпив темного солодкого вина, прислухаючись до гортанним голосуегіптяніна.

-Сумно,-сказав я і відпив солодкого темного вина. -Але хіба люди не повинні дотримуватися Закону, слова Божого, заповітам мудреців і пророків? Аменхотеп уважно глянув на мене з-під своїх підфарбованих століття: - Дивуюсь я тобі, і Етан. Ось ти вивчив події недавнього і далекогопрошлого. Хіба ти не помітив, що думка людини дивно роздвоюється, какраздваіваются й мови його.

Здається, ніби ми живемо одночасно в двох разнихмірах: один-той, що описаний у навчаннях мудреців, суддів, пророків, а одругом начебто ніде не говориться, однак він не менш реальний; в першу міреправіт Закон і слово Боже; закони другого не писані , але дотримуються так жестрого.

І подібна двоїстість духу-благо, бо інакше людина не смогби жити так, як того вимагають від нього закони реального світу, одновременноследуя навчань мудреців, суддів і пророків; впадають у відчай лише ті, ктоберет на себе осягнення цієї подвійності і намагається підпорядкувати жізньученію. Ні повернення назад в райський сад Едемський, про який я читав у вашіхкнігах, ніхто не може зробити несвершівшімся гріх вашого прабатька, скуштував від дерева пізнання добра і зла, люди навчилися жити з етімзнаніем.

У цей час два охоронці гаркнули з порога:.-Розступись, покидьки! А ну, підлабузники, підлабузники і лизоблюди, дайпройті могутньому і благородному пану Аменхотепу, главномуцарскому євнухові, під наглядом якого знаходяться дружини і наложниці царя, атакож вдови батька нашого царя - Усі низько вклонилися, деякі навіть попадали долілиць просто на підлогу средіоб’едков та сміття.

Аменхотеп з’явився у всій своїй красі. Смотрітельхарчевні шанобливо вітав його, проходячи через залу повз крутила, Аменхотеп підняв розшитий край своїх дорогих одягу, похитав головою, нарікаючи про диких вдачі Ізраїлевих синів, а про сморід, рятує бараньейтушей; мене ж він милостиво запросив знаком слідувати за собою.

Наспроводілі в окремі покої з видом на тінистий садок, на столику перед намістоялі страви з вишуканими стравами - маринованими цибулинами, свежімзеленим цибулею, ніжними анчоусами, грибами в оцті, а головне - гордістю тутешнього кухаря-ягнячьімі очима, що дивляться на нас сквозьполупрозрачний кисіль, який єгиптяни називають холодцем.

Доглядач хлопнулв долоні, до нас підбігли три юні подавальниці, голі до пояса-их нежниегруді тремтіти при кожному кроці, вони принесли черепашачий суп, превосходноебелое вино з царських виноградників Баал-Гамона, а також просочених масломі запечених у виноградних листках неоперених голубків, охолоджену вколодце диню , яблука із сиром і чашу солодкого темного вина з сушеноговінограда.

Закінчивши трапезу, Аменхотеп витер губи серветкою з тонкого біссійскогополотна і промовив: “А обід непоганий з себе, чи не так, і Етан? Я підтакнув йому, сказав, що пообідав з величезним задоволенням і вообщене міг собі уявити, наскільки чудово обслуговують і готують вхарчевне, що належить до урядового відомству. Аменхотеп філософськи зауважив:-Значить, і Етан, далеко не все, що роблять слуги уряду, биваетскверно, неякісно, не відрізняється вигадкою.

Запозичень хороші відносини сосмотрітелем цього закладу, підмажемо його сумірною мздой, тоді й типолучішь вишукані страви, і привет тебе. Якщо ж покладатися лише налюдскую сумлінність і вірність обов’язку, то обслуговувати тебе стануть впоследнюю чергу, а то й зовсім не стануть, в супі ж у тебе виявиться пісок, в ковбасі-волосся.

д., отже, у нас є повне право скуштувати отсего дару Божого, який смажиться на рожні; дехто з прісутствующіххоть і вчений, але низький у вчинках, заздрісний, а тому отказиваетсяпрізнавать нас, тому й дісталися нам лише ці Мослі, вчорашні недоїдки. Я підтвердив, що Іорайю, Іаакана і Мешулама запрошували до царскуюкоміссію, де вони розповідали перекази про велику перемогу Давида надГоліафом, причому їхні тексти збіглися дослівно, пророк Натан назвав це дивом.

Іорайя, Іаакан і Мешулам знову закричали: - Саме так! Чули, мастаки з тонкими голосами і ізисканниміманерамі, які не бажають поступитися простим сказителі народних переказів нікусочка від дару Божого? Чули, що ми здійснили чудо? Почекайте, настанетсрок, Господь прожене вас від котлів м’ясних, а царські гроші потечуть внаш гаманці, бо вам з вашими викрутасами, барвистий і вишуканістю непонял, що від вас вимагається, вам ніколи не привернути до себе такіхвельмож, як пророк Натан.

Юрба шанобливо розступилася і пропустила Іорайю, Іаакана і Мешуламак рожні, де вони вибили добре себе від курдюка по шматку сала, а від філейнойчасті по шматку м’яса, після чого повернулися назад, примостилися у моїх ніг іпрінялісь жадібно чавкати.

НоІоав більше нічого мені не скаже, та я й сам побоююся відвідувати його безразрешенія Іваном, який відноситься до мене з підозрою. Отже, залишається тільки принцеса Мелхола, адже вона прибула ізМаханаіма в Хеврон разом з Авнером. Їй чи не пам’ятати тодішніх подій? Однак Мелхола мене до себе не кличе, а я-хто я такий, щоб требоватьпріема у царської дочки, яка двічі була дружиною царя? Врешті-решт я послав до Аменхотепу людини з побажаннями довгих летжізні і благополуччя, а також з проханням приділити мені трохи своегодрагоценного часу.

Аменхотеп відповів, що післязавтра опівдні міг биотобедать зі мною в харчевні, яку царський відомство у справах харчевень ігостініц відкрило для Ізраїля, трудяться на художньому поприщі, тобто співаків, казок, гуслярів, трубачів, храмостроітелей, мозаічніков, а також для укладачів вчених трактатів про те, як следуетпеть, розповідати легенди, грати на гуслях і трубах, будувати храми іскладивать мозаїки.

До призначеного терміну я прийшов в цю харчевню, мене провели в вполнепросторную залу, набиту, однак, людьми, у натовпі навколо крутила, на яку дуже неохайний кухар смажив досить-таки старого барана; того, хто зміг урвати шматок м’яса, відтісняли ті, кому поки нічого не дісталося; лунала лайка, чулися крики.

Серед писку я помітив Іорайю, Іаакана іМешулама, казок перекази про велику перемогу Давида над Голіафом. Каждийіз них розмахував здоровенною кісткою з шматки м’яса і без розбору лупив еюпо голові кожного, хто підвертається під руку, побачивши мене, вони кинулися комне з криком: - Пане, підтверди цим ненажерам, що нас, як знатоковсвоего ремесла, запрошували в комісію по складанню Єдино істинної іавторітетной, історично достовірної та офіційно схваленої Книги обудівітельной долю і т.

Тому я кажу вам, Баана і Рехав: мчіть зі своїми отрядаміследом, напади на Авнера, повбиваєте під п’яте ребро, принесіть мені егоголову, а за це я зроблю вас воєначальниками і відмовлю вам десятину відколу Єфремова; мою ж сестру Мелху приведіть до мене в цілості ісохранності … (В архіві Сераї знайшовся ще один черепок, що представляє определеннийінтерес.

Судячи зі змісту і почерку, це було ще одне донесення від Баана Рехавові.) .. Що стосується розпорядження царської скарбниці відписати нам для последующегополученія триста п’ятдесят голів худоби кожному, а саме за дев’яносто корів, десять биків, сто двадцять п’ять овець і сто двадцять п’ять кіз, або іхстоімость сріблом, то на такі умови ми згодні; серця наші обліваютсякровью від звістки, що син Єссеїв знаходиться в скрутному становищі, а тому не може винагородити нас за надані послуги повною мірою.

Оцінка-не моя справа. Я лише відбираю факти і наводжу їх у некоторийпорядок, адже я тільки скромний служитель в будинку знання: моє завдання-помер сил відновити події, зрозуміти їх хід. Але у слова своє життя, котораяпротівітся усікновення, насильства, приборкання; слово - двозначно, оноскривает істину і оголює її одночасно, тому за кожною строкойпрітаілась небезпека.

Господи Боже мій, чому з усіх твоїх чад саме я обраний для того, щоб повернути мертвого царя з його могили? Чим більше я дізнаюся про нього, тембольше зливаються з ним, він немов наріст, пухлина на тілі моїм, хочу випалити і не можу. Йоав напевно знав, що сталося, коли приїхав Авнер до Давида.

.. (Тут текст таблички обривається. Інші таблички з тим же почеркомсодержат уривки з інших донесень Баана, а Рехавові, синів бееротянина.) … Авнер прийшов до царя Іш-Бошета і сказав: погані наші справи, воїни нашіголодают та розбишакуєте по околицях, або розбігаються по домівках до своімсемьям. Треба укласти мир і союз з Давидом, який царює в Хевроні, щоб зібрати сили і знову воювати проти нього.

Я поскачу до нього з двадцатьювсаднікамі і трубою, яка протрубив тричі … … і вмовлю Давида … … а він покликав нас до свого палацу, де він сидить на троні междвух дерев’яних херувимів, пофарбованих жовтою фарбою, тому що у негосовсем немає золота.

А він сказав нам: “Знаю, ви і ваші люди вірно служілідому мого батька Саула і ви зробите те, що чинити для Господа. Авнер поскачетв Хеврон з двадцятьма вершниками і з моєю сестрою Мелхола, яку я забралот Палтіїла; там він повинен укласти з Давидом і союз, щоб потім мисмоглі знову воювали проти них. Але нехай Бог то й то зі мною зробить, есліАвенір не задумав зрадити мене сина Єссея, бо була у нас сварка, мипоругалісь через Ріцпи, наложниці мого батька, і Авнер погрожував мені, чтопоставіт на престол Давида над Ізраїлем та над Юдою від Дану аж до Беер-Шеви; ондумает, я забув про сварку, однак я пам’ятаю кожне слово, бо не глупееАвеніра.

КОПІЯ ЛИСТА Моєму люб’язному зятеві Іш-Бошета, царя Ізраїлю в Маханаїмі-від Давида, сина Єссея. Так осиплеться тебе Господь своїми ласками, нехай дасть Він тебяздоровьем, багатством і численним потомством. Верни мне мою дружину Мелху, за яку я заплатив сто краеобрезанійфілістімскіх; батько ж твій цар Саул, віддав її … (Примітно, що вже в цей час Давид вважає себе достаточносільним, щоб наказувати своєму царюючому зятеві Іш-Бошета. Той же івпрямь-знав він про це чи ні - перебував у скрутному становищі: ніяких доходів, вірність Ізраїлевих племен сумнівна, власний дворецполон шпигунів, головний начальник війська веде таємні переговори з Давидом; коротше, йому протистояв рішучий супротивник, якому, судячи з усього, уподобав сам Господь.

) СПРАВИ Авнера, сина Нерів Зірці Іуди, висхідної до зеніту небесного, обранця Божого, царюДавіду, сина Єссея-від Баана, а Рехавові, синів бееротянина. Так ісполнітГосподь всі ваші задуми. А він послав своїх слуг за Мелхоли, щоб забрати її від мужаФалтія. Авнер таємно звернувся до старших Ізраїлю, а також квеніамітянам: “Ви вже давно бажали, щоб Давид був царем над вами, теперьсделайте це, бо Господь це сказав Давида: Рукою Мого раба Давида Я спасународ Свого, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його “”.

Вона взяла до себе пятерихсиновей своєї сестри Мерав, онуків Саула: Мерав померла, і діти осталісьсіротамі. А тепер про майно, записаному на нас від щедрот царських в хевронскойказне.

Звичайно, кожен людино рад і задарма попрацювати заради виконання слова Божого, толькоми люди небагаті, а, крім того, нам ще треба годувати, одягати і вооружатьнашіх солдатів, тому двісті голів худоби або ж їх вартість сріблом-длянас що жменя піску помираючому від спраги.

Адже цар Давид могутній, йому навіть тисячі голів худоби або дві тисячі віддати дарма … КОПІЯ ЛИСТА Від царя Давида-військо збирає Авнера, сина Нерів. Я готовий укласти з тобою, але за однієї умови; вимагаю, щоб, прийшовши до мене, ти привіз з собою Мелху, дочка Саула, а без неї не приходь.

Однак від вас не надійшло ніяких відомостей про Мелхоли, дочки Саула, відданої в дружини моєму панові за сто краеобрезанійфілістімлян. Царська казна в Хевроні виписала вам для подальшого полученіясотню голів худоби кожному, а саме-по двадцять корів, сорок овець і сороккоз. За це вам належить … (Залишок тексту на черепку змащений.

Але навряд чи Давид віддав би двестіголов худоби за незначну послугу.) ВИСНОВОК СОЮЗУ Переможцеві Голіафа і улюбленця Господа царя Давида - від главноговоеначальніка Авнера, сина Нерів. Та Господь додасть до твоє потомство, дабудут дні твої успішні, а ночі солодкі. Ось моя пропозиція … … Бо хіба єдність не краще ворожнечі, дерево не міцніше гілок? Незатем чи дав Господь сили тобі і сили мені, щоб здійснилася воля Його? Єдиний цар повинен стати над Ізраїлем і Іудою, а над об’єднаним військом - єдиний воєначальник.

.. … Уклади зі мною союз, і я щоб перенести царство біля будинку Саулового і отдамтебе … … якщо буде на те твою згоду, мій пане, я пріскачу в Хеврон сдвадцатью вершниками і затрублю біля воріт трубою тричі на знак миру , а когдатвоя труба засурмить тричі у відповідь.

.. Мелхола ТОСК Наймудріший з людей, щедрих з правителів, великодушний ізкнязей, Давида, сина Єссея, царя Юди - від Баана, а Рехавові, синовейРеммона. Так скине Господь ворогів твоїх і хай примножить число друзів, щоб їх було більше, ніж риб у море. Мелхола ллє сльози зранку до вечора, і сумує. Племени Палті скаче кругом неемолодим козлом, голубить, пестить і пестить її, так що бідолаха не знає, куди дітися, і з охамі та ахамі підкоряється йому.